Володимир – кінолог в одному з прикордонних загонів північної операційної зони. Майбутню професію боєць обрав ще в дитинстві: одного разу побачив прикордонника і захотів стати на нього схожим. До того ж Володимир дуже любив тварин, тому у 2008 році вирішив підписати контракт і пов’язати своє життя з військом. Службу боєць проходить не сам, а зі своїм вірним товаришем – бельгійською вівчаркою Жиганом.
«Товариш подарував мені цю собачку. Я захожу, відкриваю двері та Жиган підлітає до мене, і, граючись хватає за штанину. І відтоді від мене він не відходить, хоча там бігало аж 8 собачок», – згадує Володимир.
Жиган з хазяїном виконують завдання з пошуку мін, тротилу та різної зброї. Через те, що у тварин краще розвинуті органи чуття – для собак такі завдання як звичайна гра. Але ж вони й часто рятують життя своїм господарям.
«Вийшли ми на спостереження. А в нас на посту було маленьке цуценя, ще з Жиганом вони бігали, гралися. І він підбіг до мене, а щеня побігло в бліндаж. Я забираю Жигана, буквально секунди 3 і бачу червону ракетницю. І тоді почався вже обстріл. На щастя, всі залишилися живі», – розповідає Володимир.
Боєць дякує Богу за таких «янголів», адже ніякі детектори не зможуть виконати пошукові роботи краще, ніж собаки.