До війни військовослужбовець із позивним «Фосфор» працював на залізниці складачем вагонів. Мав бронювання від мобілізації. Однак, 25 лютого пішов до лав Збройних Сил України добровольцем.
Рішення своє пояснює просто: «Я прийшов до війська, щоб захищати свою країну, сім’ю, батьків. Хто, як не ми?»
До повномасштабного вторгнення, як і більшість мобілізованих, зброю в руках не тримав. Однак, говорить, що все приходить з часом. Головне – бути готовим морально.
Сьогодні Фосфор – один з найбільш досвідчених бійців свого підрозділу, відзначений Золотим хрестом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Найгарячіше, за його словами, було в Бахмуті:
«Збирали добровольців з усіх наших батальйонів. Я погодився. Було важко. За 10 діб в Бахмуті ми лишили там сили і здоров’я. Найважчий епізод – коли накрили наш ВОП, «Гніздо». Артилерія, дрони… Було багато поранених, загиблі. І ми нічого не могли зробити. Не могли вийти з підвалів, щоб надати допомогу тим, хто лишився зверху. Це тривало близько години. Лише потім нам вдалося надати допомогу пораненим, організувати їх евакуацію».
Як і сотні тисяч наших хлопців, після Перемоги Фосфор мріє повернутися до цивільного життя, до своєї родини, роботи, друзів. Поїхати зі своєю сім’єю на відпочинок. Хоча розуміє, що так як було раніше, більше вже ніколи не буде:
«Війна змінила нас усіх. Після неї ми ще років п’ять будемо відходити від усього цього. Ти починаєш розуміти цінність життя, часу. Треба жити і насолоджуватися життям, поки це можливо».