Військовослужбовцю з позивним «Машиніст» є кого захищати – вдома на воїна чекають дружина, дві доньки та сестра. Відсутність військового досвіду не завадила йому добровільно піти служити ще 3 березня 2022 року. Потрібні навички та знання здобув вже під час служби.
Нещодавно військовий пройшов навчання, здав іспити, отримав офіцерське звання та був призначений на посаду командира взводу роти вогневої підтримки однієї з частин ТРО.
«Спочатку ми виконували завдання на кордоні з білоруссю в Чорнобильській зоні. Пізніше наш батальйон вибув на виконання бойового завдання до Бахмуту, де брав участь у важких боях. Працювали з автоматичним гранатометом MK-19. Причому досить ефективно – використовували всі свої знання», – розповідає Машиніст.
Було надзвичайно складно.
«В Бахмуті ми були під щільним та інтенсивним вогнем. Кожен день тягнувся тижнями, години – днями. Дуже важко звикнути до того, що прилітає з усіх боків. Не розумієш, що де відбувається, хто і по кому стріляє. Але якщо людина адекватно оцінює ситуацію, то швидко адаптується до всього. Головне – взяти себе в руки, оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення», – радить воїн.
Стосовно свого позивного розказує, що це – частина його життя, бо до повномасштабного вторгнення він майже 20 років працював машиністом енергоблоків на електростанції. Після перемоги планує повернутися до своєї звичної професії.
Кожен день спілкуюся з дружиною, та доньками. Звісно переживають, говорять мені про це. Вони, мабуть, вже звикли до того, що я став військовим і оцінюють мої дії в позитивному аспекті,» – з посмішкою говорить Машиніст.
Запевняє що не шкодує про свій вибір. Жалкує лише, що не пішов до ТЦК ще раніше.
«Армія дала мені впевненість. В першу чергу – впевненість у майбутньому. Розумію: те, що я роблю, потрібне не тільки мені».